Статті

Бобові поєднують в собі два найважливіших процеси: фотосинтез та азотфіксацію. Завдяки цьому вони не лише забезпечують власні потреби в азоті, а й підвищують родючість ґрунтів та поліпшують екологію. Ці культури мають унікальний хімічний склад, поєднуючи високий вміст білка з підвищеними кількостями жирів та вуглеводів. Завдяки своїм особливостям вони посідають чільне місце серед культур світового землеробства.

Бобові – одні з найдавніших культур, які вирощує людство. Історія вирощування гороху налічує близько 20 тисяч років. Сою було введено в культуру в ХІ ст. до н. е. на території північно-західного Китаю.

Горох – рослина довгого дня. Він маловибагливий до тепла, насіння проростає при темпе­ратурі 1-2 °С. Мінімальна температура, необхід­на для нормального розвитку сходів та форму­вання вегетативних органів складає 5-6 °С, а з підвищенням температури до 10-12 °С насіння проростає за 5-7 днів. Сходи гороху витримують короткострокові заморозки до – 4 °С. Оптимальна температура повітря у період формування гене­ративних органів 12-16 °С, а у період росту бобів та наливу насіння 16-22 °С. Температура вище 26 °С негативно впливає на кількість та якість урожаю. Ця культура вимоглива до вологи, кри­тичний період у водоспоживанні – від закладки генеративних органів до повного цвітіння.

Соя – світло- та теплолюбива рослина, пога­но переносить затінення. Мінімальна темпера­тура проростання насіння сої 7 °С, оптимальна 15-20 °С. Сходи витримують короткочасні замо­розки до – 3 °С, але такі зниження температу­ри у фазу трьох справжніх листків є критични­ми і можуть призвести до загибелі рослин. Соя – типова рослина короткого дня. Температурний режим впливає на величину і якість її врожаю. За підвищення температури у пізні фази розви­тку рослин прискорюється дозрівання насіння, посилюється синтез жирів, знижується накопи­чення вуглеводів, а за низьких температур, навпа­ки, підвищується вміст у насінні вуглеводів та гальмується синтез білків.

Для бобових культур найкращими попере­дниками є озимі та ярі зернові, кукурудза, осо­бливо на зелений корм та силос через раннє звіль­нення полів. Кращі попередники – цукрові буря­ки, картопля, багаторічні трави. До незадовіль­них попередників можна зарахувати зернобо­бові культури та багаторічні бобові трави і куль­тури – господарі збудників склеротініозу, такі як соняшник та хрестоцвіті.

Соя, як і всі зернобобові, – цінна культура у сівозміні. Повертати її на те ж поле рекоменду­ється не раніше ніж через два роки, хоча і повтор­ні посіви вона витримує без значного знижен­ня урожайності (діаграма 1).

Через небезпеку накопичення збудників хво­роб та шкідників горох рекомендується повер­тати на поле сівозміни не раніше ніж через 5-6 років. Вибір конкретних прийомів обробіт­ку ґрунту під горох та сою залежить від ґрунтово-кліматичних умов, загального рівня культури землеробства і ступеня забур’яненості полів.

Бобові – високобілкові культури, вони потре­бують на одиницю основної продукції велику кількість елементів живлення, особливо азоту. Горох споживає азот протягом вегетаційного періоду нерівномірно – до початку цвітіння засво­юється 20% від загальної кількості азоту. Під час цвітіння інтенсивність споживання азоту у 2,5-3 рази вища, ніж до цвітіння.

В азотному живленні сої критичний пері­од – другий і третій тижні після цвітіння; в фос­форному – перший місяць вегетації. За недо­статньої кількості в ґрунті доступних форм еле­ментів живлення бобові добре реагують на дифе­ренційоване внесення добрив. До 70% загаль­ного споживання азоту бобові забезпечують біо­логічною фіксацією його з повітря методом сим­біотичної діяльності з бульбочковими бактері­ями. Обробка насіння біологічним препаратом (інокуляція) є необхідною умовою. За нормаль­них умов для діяльності бульбочкових бактерій внесення азотних добрив не обов’язкове. Високі норми азотних добрив (>30-40 кг д.р./га) повніс­тю знищують симбіоз з бульбочковими бакте­ріями.

Інокуляція – це обробка насіння бобових чистою культурою азотфіксуючих бактерій Bradyrhizobium japonicum (соя) та Rhizobium Leguminosarum (горох). Інокуляція необхідна, якщо бобові культури не вирощувались на полі протягом двох-трьох років. При регулярному чер­гуванні культур в сівозміні та засто­суванні мінераль­них добрив іноку­ляція насіння гороху і сої дає прибавку урожаю.

Основні пере­думови ефектив­ної азотфіксації – наявність активно­го вірулентного штаму бактерій -азотфіксаторів, вміст у ґрунті фос­фору 5,0-10,0 мг/100 г, температура ґрунту в прикореневому шарі 15-20 °С, рН ґрунту 5,6-6,0, гарна аерація та наявність у ґрунті Мо та Со.

Одними з перших інокулянтів, які почали широко застосовувати в Україні на сьогодніш­ній день, є препарати Оптімайз Пульс для горо­ху та Оптімайз для сої.

Оптімайз та Оптімайз Пульс – унікальні іно-кулянти для обробки насіння відповідно сої та гороху, які стимулюють природні ростові про­цеси, пов’язані з азотфіксацією, та дають мож­ливість рослинам повністю реалізувати свій гене­тичний потенціал за рахунок покращення азот­ного живлення. Оптімайз створено на основі ЛХО промоутерної технології, він містить у сво­єму складі такі основні компоненти:

• активна складова ліпо-хітоолігосахарид (lipo-chitooligosaccharide), сформульована в іно-кулянтному носієві, що містить чисту культуру бактерії – азотфіксатора (Bradyrhizobium japonicum);
• рідкі компоненти, які подовжують термін виживання бактерії на насінні.

Оптімайз сприяє швидкому заселенню коре­невої системи бактеріями-азотфіксаторами, утво­ренню бульбочок на коренях незалежно від умов середовища, поліпшує проростання, розвиток кореневої системи, прискорює розвиток рослин сої, сприяє підвищенню врожайності та вмісту білка у насінні.

Основні переваги інокулянта оптімайз:

• Рідка препаративна форма – можливість візуального контролю якості препарату та жит­тєздатності бактерій.
• Можливість обробки насіння одночасно з протруйником.
• Здатність зберігатися на насінні до 120 діб до посіву.
• Гарантійний термін зберігання препара­ту два роки з дати виробництва.
• Висока ефективність у стресових умовах.
• Підвищує врожайність сої на 10% (дані США, середнє за 7років).

Діаграма 1. Урожайність сої у монокультурі та при чергуванні з озимою пшеницею (дані ВНИИМК)

Для обробки насіння гороху застосовують спеціалізований інокулянт Оптімайз Пульс. Він містить, крім молекул ліпо-хітоолігосахариду, вірулентний штам бактерій Rhizobium Leguminosarum та рідкі компоненти для подо­вження терміну виживання бактерій на насін­ні. Особливу увагу слід звертати при застосу­ванні Оптімайз Пульс. Його не можна змішу­вати з фунгіцидними та інсектицидними про­труйниками безпосередньо під час обробки. Насіння обробляється Оптімайз Пульс після повного висихання протравника і висівається протягом 8 год.

Горох для проростання вимагає 110-120% води від власної маси, тому його висівають яко­мога раніше, у перші дні виходу у поле за настан­ня фізичної стиглості ґрунту. При ранньому тер­міні сівби гарантовано отримують дружні сходи, а рослини навіть за відсутності опадів більш про­дуктивно використовують запаси осінньо-зимової вологи.

Соя – культура пізніх строків сівби. Головний критерій настання оптимальних термінів сівби сої – стійке прогрівання верхнього шару ґрун­ту до 12-14 °С. Оптимальні календарні строки сівби припадають на період другої половини квітня до першої половини травня. При більш ранніх строках сівби подовжується період про­ростання, насіння і проростки тривалий період піддаються інфекційному тиску збудників коре­невих хвороб (Fusarium, Rhizoctonia, Diaporthe spp. тощо), крім того зростає ймовірність забур’янення посівів. При більш пізніх строках сівби знижується урожайність.

Бобові культури чутливі до забур’янення посівів. Наприклад, для сої економічний поріг шкідливості (ЕПШ) бур’янів складає (в залеж­ності від типу забур’яненості) 5 злакових або 3 дводольні рослини на 1 м2, а при змішаному типі забур’яненості – 3 злакових + 3 дводольні бур’яни на 1 м2.

Шкідлива дія сегетальної рослинності почи­нає проявлятися не одразу, а через 3-4 тижні після появи сходів, що обумовлено поступовим накопиченням надземної маси бур’янів та під­силенням конкуренції за світло, воду, елементи мінерального живлення. Тому в цей період у посівах гороху та сої необхідно здійснювати контроль чисельності бур’янів.

На сьогодні агротехнічні прийоми не забез­печують необхідної ефективності знищення сеге­тальної рослинності, тому важливу роль контр­олю бур’янів у посівах бобових культур відігра­ють хімічні засоби захисту рослин. Компанія БАСФ має у своєму портфоліо широкий спектр препаратів для захисту бобових культур. Це добре відомі гербіциди Пульсар, Базагран, Базагран М, Стомп, Фронтьєр Оптима, Арамо 45. Кілька років тому в Україні з’явився новий гербіцид для захисту бобових культур – Пульсар, що містить 40 г/л імазамоксу, поглинається рослиною голо­вним чином через листя, разом з тим має і ґрун­тову дію, що дозволяє забезпечити захист куль­тури на більш тривалий час. Застосування гер­біциду Пульсар ефективне, але характеризуєть­ся обмеженим періодом обробки посівів зерно­бобових культур (протягом 9-10 діб). Крім того, при обприскуванні у більш пізні фази органоге­незу (соя – 3-4 трійчастих листки, горох – 4-6 листків), коли бур’яни переростають чутливі фази, ефективність гербіциду Пульсар проти основних видів бур’янів (лобода біла, щириця (види), мишій (види), плоскуха звичайна тощо) дещо знижується і виникає необхідність засто­сування бакових сумішей, наприклад 0,75 л/га Пульсар та 1,5-2,0 л/га Базагран.

У порівнянні з препаратом Базагран відмі­чається вища ефективність Пульсар (більшість клієнтів знають наш гербіцид, як Пульсар) до широкого спектру одно- та багаторічних дво­дольних бур’янів. Але основна перевага гербі­циду Пульсар полягає в його здатності контр­олювати більшість видів злакових бур’янів, тоді як Базагран та інші гербіциди переважно впли­вають лише на дводольні.

Ще одна позитивна риса Пульсар – його низь­ка залишкова фітотоксичність на наступні куль­тури сівозміни. На наступний рік після застосу­вання Пульсар дозволяється висівати практично всі культури, за винятком цукрових буряків, ріпа­ку та овочевих культур. Безпечний інтервал між застосуванням препарату та посівом цих культур складає 16 місяців. Найбільш ефективним є засто­сування Пульсар після сходів культури у фазу 1-3 трійчастого листка у сої, 3-5 справжнього листка у гороху з нормою 0,75-1,0 л/га на ранніх стадіях розвитку бур’янів. На сої при сильному забур’яненні злаками норма має бути на рівні 1,0 л/га.

Візуально дія гербіциду проявляється у вигля­ді хлорозу молодих листків, відмирання точок росту. Зупинка розвитку та повна загибель бур’янів настає через 2-3 тижні після обробки. При використанні Пульсар на сортах овочево­го гороху максимальна норма витрати повинна бути 0,75 л/га.

Крім того, на бобових є велика кількість хво­роб і шкідників. Ефективний економічно та еко­логічно обґрунтований контроль за ними потре­бує дотримання принципів інтегрованого захис­ту рослин. Найбільш розповсюдженими захво­рюваннями сої та гороху є: фузаріозне в’янення, церкоспороз, аскохітоз, антракноз, склеротіні-оз, несправжня борошниста роса, вертицильоз­не в’янення, бактеріальний опік, жовта мозаїка сої та інші. З метою зниження шкідливості гриб­них та бактеріальних захворювань бобових висо­ку ефективність мають глибока зяблева оранка і повна заробка рослинних решток, які є джере­лом інфекції. Цей захід значно зменшує ймовір­ність зараження аскохітозом, пероноспорозом та іншими хворобами. Позитивні результати дає протруєння насіння хімічними протруйниками. При масовому поширенні грибних хвороб під час вегетації рекомендується обробка фунгіци­дами або біопрепаратами на основі бактерій роду Pseudomonas тощо.

Горох найчастіше пошкоджують бульбочко­ві довгоносики, горохова попелиця, горохова плодожерка, гороховий зерноїд (брухус), горо­ховий трипс. На сої найчастіше зустрічаються люцернова совка, акацієва вогнівка, бульбочко­ві довгоносики, соєва чорно-смугаста блішка, соєва плодожерка і павутинний кліщ. За досяг­нення шкідниками економічного порогу шкід­ливості рекомендуються обробки інсектицида­ми Фастак, Бі-58 Новий і іншими препаратами, дозволеними до використання (Перелік препа­ратів і агрохімікатів… )

Сьогодні товаровиробники перейшли на виро­щування так званих «вусатих» сортів гороху інтенсивного типу. Всі вони мають коротке сте­бло, в верхній частині якого замість листків роз­ташовані вуса. Такі сорти при достиганні не поля­гають і можуть збиратися прямим комбайну­ванням. Починають збирання гороху при пожов­тінні 70% бобів, вологість зерна в цей час залеж­но від сорту може складати 14-16%.

Сою збирають прямим комбайнуванням за повної стиглості, коли листя вже опало і боби сухі. Оптимальна передзбиральна вологість насін­ня складає 12-14%. При запізненні зі збиранням боби розтріскуються, а вологість насіння знову зростає. Як правило, посіви сої дозрівають без використання десикантів. За потреби, напри­клад для підсушування рослин і прискорення строків збирання пізньостиглих сортів або при пізньому забур’яненні, проводять десикацію культури.