Сучасне землеробство характеризується інтенсивною мінералізацією органічної речовини і дегуміфікацією орних земель. Свідченням цього є прискорення темпів мінералізації гумусу, і як наслідок — його втрати за останні 100 років сягають у зоні Степу 19,5%, Лісостепу — 21,3 і на Поліссі — 18,0%. Водною і вітровою ерозією щороку в Україні виноситься в середньому 15 т/га, а на всій території — 740 млн т родючого грунту, що містить близько 24 млн т гумусу, 0,7 — рухомого фосфору, 0,8 — калію, 0,5 млн т азоту та багато інших елементів живлення. Із 33 млн га орних земель в Україні 56% мають низький вміст рухомого цинку, 25 — рухомого бору, 8% — рухомої міді.
Відтак, багато грунтів районів бурякосіяння, враховуючи їхню родючість, не можуть задовольнити потребу цукрових буряків в елементах мінерального живлення. Отже, з’являється необхідність у додаткових джерелах збагачення грунту поживними речовинами, найдієвішим з яких є внесення добрив (органічних, мінеральних) з урахуванням грунтово-кліматичних умов та фізіологічної потреби культури.
Цукрові буряки споживають елементи живлення протягом вегетації не рівномірно. У початковий період росту — відносно невелику кількість азоту, фосфору і калію. Для стрімкого розвитку рослин на ранніх фазах росту цукрові буряки мають бути забезпечені в достатній кількості легкодоступним фосфором. Це дає змогу рослинам сформувати добре розвинену кореневу систему та, відповідно, підвищити поглинання елементів живлення.
У період інтенсивного росту листя значно збільшується споживання азоту. Під час формування коренеплодів та в період інтенсивного цукроутворення та цукронакопичення рослинам потрібно помірне азотне, але підвищене фосфорне і особливо калійне живлення.
У формуванні врожаю цукрових буряків, під час процесу цукронакопичення, важливу роль відіграють такі мікроелементи, як бор і марганець. Фази 4–6 та 10–12 справжніх листків є критичними по бору, 10–12 справжніх листків — по марганцю.
З огляду на вищезазначені особливості живлення цукрових буряків у систему удобрення слід включати такі технологічні елементи, що дають змогу максимально підвищувати продуктивність культури, як-от: передпосівну обробку насіння комплексом мікроелементів, грунтове внесення мінеральних добрив з легкодоступними формами елементів живлення та систему листкових підживлень для максимального розкриття потенціалу культури.
Передпосівна обробка насіння
У системі удобрення цукрових буряків передпосівна обробка насіння комплексом хелатних мікроелементів займає особливе значення. Це пов’язано з тим, що у початковій фазі розвитку насіння зазнає впливу багатьох негативних чинників і завданням передпосівної обробки якраз і є максимальне зменшення прояву цих факторів.
Передпосівна обробка насіння мікроелементами та біостимуляторами дає змогу отримати появу дружних і рівномірних сходів, посилює коренеутворення, зростання і розвиток рослин, підвищує їхній імунітет, сприяє збільшенню врожаю та одержанню його в ранні строки.
Для обробки насіння цукрових буряків застосовують: Яра Віта Рексолін АВС, Альфа-Нано-Гроу Екстра, Екорайз, Інтермаг Примус-насіння, Наномікс, Оракул-насіння. Мікроелементи, які входять до складу добрив, активізують основні процеси проростання насіння: гідроліз запасних білків, вуглеводів, жирів; реакції окислювально-відновного характеру. Слід зазначити, що передпосівна обробка насіння є економічно доцільною під час вирощування цукрових буряків на фоні мінеральних добрив.
Грунтове внесення
Система удобрення цукрових буряків передбачає різноглибинне внесення добрив у три строки: восени — основне удобрення, під час сівби — рядкове та в період вегетації — підживлення. Добрива основного внесення загортають на глибину 15–30 см, рядкового — на 4–6, під час підживлення — на 10–12 см.
Основне удобрення. Кращі умови живлення цукрових буряків протягом усього періоду вегетації забезпечує застосування органічних і мінеральних добрив. З органічних добрив під цукрові буряки найчастіше вносять гній. У зоні достатнього (40–50 т/га) та нестійкого (35–40 т/га) зволоження його вносять безпосередньо під буряки. У районах недостатнього зволоження в ланці сівозміни з зайнятим паром гній у нормі 25–30 т/га вносять під попередник (озиму пшеницю), а в ланці з багаторічними травами та горохом — безпосередньо під цукрові буряки по 30–40 т/га.
Основну кількість мінеральних добрив (80–90%) слід вносити під основний обробіток грунту. Фосфорні та калійні добрива вносять восени перед глибокою оранкою, а азотні, залежно від форми азоту в добриві, восени або навесні. В основне удобрення азот краще вносити в аміачній та амонійній формах (безводний аміак, аміачна вода, сульфат амонію). Нітратну (натрієва та кальцієва селітри) та нітратно-амонійну (аміачна селітра, азотосульфат) форми вносять навесні під культивацію або у підживлення. Під основний обробіток використовують: діамофоску (N10P26K26), нітроамофоску (N16P16K16), амофос (N12P52), суперфосфат (Р14-32), сульфоамофос (N20P20S16), калій хлористий (К60), калімагнезію (К30Mg10S17). Орієнтовні норми внесення мінеральних добрив наведено в таблиці.
Рядкове удобрення. З річної норми мінеральних добрив у рядки під час сівби доцільно вносити N10Р15-20К10. При цьому добрива слід розташувати на 3–4 см глибше загорнутого насіння та на таку саму відстань убік від нього. Для припосівного внесення найчастіше застосовують повні складні мінеральні добрива з домішками бору (нітроамофоску — N16P16K16 + В, нітрофоску — N13P13K13 + В) у дозі 1 ц/га фізичної маси.
Рослини цукрових буряків позитивно реагують на внесення мінеральних добрив з додатковим вмістом мікроелементів. Сьогодні на українському ринку пропонують такі комплексні мінеральні добрива: Яра Міла (Норвегія), Арві NPK (Росія та Литва), Сікоферт (Бельгія). У складі добрив містяться легкодоступні форми головних елементів мінерального живлення (N, P, K), мезо- та мікроелементи, до 90% водорозчинних сполук фосфору, що дає змогу застосовувати їх під час висіву, перед висівом локально у грунт або за прикореневого підживлення стрічковим способом.
Підживлення. Підживлення рослин проводять, якщо добрива не вносили або вносили в недостатній кількості восени і під час сівби, одночасно з міжрядним обробітком грунту за умови достатніх запасів вологи в орному шарі грунту. Розрізняють підживлення кореневі та позакореневі.
Кореневе підживлення рослин застосовують у зоні достатнього зволоження, а в зоні нестійкого зволоження — за недостатнього внесення добрив під оранку. В умовах недостатнього зволоження підживлювати рослини не рекомендується. Перший раз цукрові буряки підживлюють у фазі 2–3 пар листків у дозі N30-40Р20-40К30-40. Друге підживлення проводять не пізніше 4–5 пар листків дозою N40-50Р30-40К40-50. У перше підживлення добрива вносять на глибину 8–10 см за такої самої відстані від рядка, а у друге — в середину міжрядь на глибину 10–12 см.
Система позакореневих підживлень. Цукрові буряки позитивно реагують на позакореневе підживлення мікродобривами в усіх зонах бурякосіяння. Внесення мікродобрив позитивно впливає на перебіг фізіолого-біохімічних процесів у рослині, що сприяє зниженню захворюваності, підвищенню врожайності і якості цукрових буряків. Високоефективними є мікродобрива на хелатній основі, в яких коефіцієнт використання мікроелементів становить 90–95%, що в десятки разів більше, ніж з мінеральних солей.
Важливо, щоб листкове підживлення мікродобривами проводилось саме у критичні фази розвитку рослин. Найефективнішим на посівах цукрових буряків є дворазове підживлення: перше — у фазі 4–6, друге — 10–12 справжніх листків.
У фазі 4–6 листків для стимуляції росту та розвитку рослин, підвищення стійкості до несприятливих погодних умов, проти хвороб та для компенсації дефіциту мікроелементів застосовують позакореневе підживлення комплексними мікродобривами: Інтермаг-Буряк, Поліфід — цукровий буряк, Нутрівант Плюс — цукровий буряк, Квантум-бурякове, Реаком-Р — цукровий буряк, Росток-Буряк. Ці добрива за своїм складом відповідають фізіології мінерального живлення культури, мають збалансоване співвідношення елементів живлення та високу розчинність.
Водночас у цей період доцільно застосовувати монодобрива з високим вмістом бору, який значно впливає на врожайність та цукристість коренеплодів. На посівах цукрових буряків використовують такі добрива з підвищеним вмістом бору, як: Вуксал Борон, Спідфолбор, Інтермаг-Бор, Солюбор ДФ, Кода Бор, Еколист Моно Бор та ін.
У період 10–12 сформованих листків проводять наступну обробку мікродобривами, що сприяє посиленому споживанню основних елементів з грунту, підвищує хворобо- і посухостійкість рослин та покращує якісні показники врожаю. В цей період слід приділяти увагу такому мікроелементу, як марганець. Він збільшує вміст цукрів, хлорофілу, поліпшує відтік цукрів з листя у коренеплід, підсилює інтенсивність дихання та підвищує водоутримувальну здатність тканин. Рекомендовано вносити як комплексні, так і монодобрива з високим вмістом марганцю: Яра Віта Мантрак, Басфоліар Mn Flo, Хелат Mn-13 Профітмаг, Мікрокат Марганець.
Висновки
Нині, у зв’язку з виснаженням грунтів та поступовою втратою їхньої родючості, система удобрення та правильне співвідношення елементів живлення відіграють важливу роль в отриманні високих урожаїв цукрових буряків з доброю цукристістю. За інтенсивної технології вирощування задля забезпечення рослин поживними речовинами протягом усієї вегетації та отримання високого врожаю коренеплодів на додаток до основного і рядкового удобрень слід проводити систему позакореневих підживлень водорозчинними добривами у критичні фази росту рослин.
Встановлюючи норми і співвідношення мінеральних добрив, необхідно враховувати дію і взаємодію цілої низки факторів, зокрема: грунтово-кліматичні умови, величину врожаю, вологозабезпеченість, попередник та його удобрення, потребу в елементах живлення у різні фази росту і розвитку рослин тощо. Під час вирощування цукрових буряків велику увагу слід приділяти й мікроелементам. Дефіцит їх часто стримує ріст і розвиток рослин, що негативно позначається на продуктивності рослин та якісних параметрах кінцевої продукції.