Статті

Потенціал урожайності цукрових буряків лімітується, як правило, умовами вологозабезпечення. Для оптимального розкриття цього потенціалу весняні запаси доступної води в метровому шарі ґрунту повинні складати не менше 170-180 мм і під час вегетації буряка повинно випасти опадів в межах 340-350 мм (особливо це стосується кінця липня - початку серпня). Коли ж цього немає, доводиться використовувати різні агротехнічні та меліоративні заходи. Крім снігозатримання, в південно-східних районах бурякосіяння доцільно мати в структурі попередників буряка чистий пар замість зайнятого і замінювати у всіх інших районах дискове лущення стерні лемішним, а звичайний зяблевий обробіток ґрунту - поліпшеним.

Запаси весняної вологи в ґрунті сівозміни з чистим паром на 23 і 28% більше, ніж у сівозміні з багаторічними травами та горохом. Є дані, що за рахунок використання лемішного лущення замість дискового в метровому шарі накопичується 10-15 мм вологи, а на тлі додатково обробленої з осені ріллі в системі напівпарової зяблевої обробки перед замерзанням ґрунту запаси ґрунтової вологи виростають порівняно із звичайним зябом ще на 32 мм.

Цукровий буряк можна віднести до культури з помірними вимогами до тепла. Висіяне насіння здатне проростати при температурі ґрунту +3 ... +4°С, хоча рекомендується висівати буряк при температурі на глибині загортання насіння +6 ... +7°С. За таких умов проростання триває в середньому 8-10 днів. Рослини буряку у фазі «вилочки» здатні легко переносити заморозки до ‑3°С, а в фазі першої пари справжніх листків - і до -6 ... -7°С. Буряк добре витримує спекуі, на відміну від багатьох інших культур, здатний продовжувати фотосинтез навіть при +40°С. Завдяки таким властивостям його можна вирощувати на поливних землях і на півдні країни.

Кращими ґрунтами для буряків є чорноземи широкого спектру різновидів і сірі лісові з вмістом гумусу не нижче 3%, із слабокислою або слаболужною реакцією ґрунтового розчину (рН в межах 5,8-8,2), в яких гідролітична кислотність не вище за 1,8-2,0 мг-екв. на 100г грунту. Такі ґрунти повинні характеризуватися водостійкою дрібношматковою структурою для забезпечення високої повітря- і водопроникності, мати високу вологоємність, щоб менше втрачати води на стік і випаровування. Не рекомендується висівати буряк на еродованих землях, оскільки, наприклад, навіть при слабкій еродованості сірих лісових ґрунтів і опідзоленого чорнозему зниження врожайності коренеплодів може досягати відповідно 20% і 10%, а при середній розмитості цих ґрунтів - 45 і 30% відповідно.

РОЗМІЩЕННЯ БУРЯКУ В СІВОЗМІНІ

Визнаним попередником для буряків в різних районах бурякосіяння є озима пшениця, хоча треба звертати увагу і на попередників. У підзоні недостатнього зволоження до кращих попередників належить чистий пар, завдяки якому поліпшується, крім водного режиму в кореневмісному шарі, фітосанітарний стан посівів. Тому після парової пшениці врожайність коренеплодів зазвичай буває значно вищою порівняно з іншими сівозмінними ланками.

Однак в інших районах бурякосіяння чистий пар мало позначався навіть на врожайності першої за ним культури - озимої пшениці, не кажучи вже про цукрові буряки. Доказом цього послужили 20-річні дані кафедри загального землеробства Уманського НУС, згідно з якими в зв'язці з чистим паром і багаторічними травами на відносно низькому тлі добрива врожайність продовольчого зерна склала відповідно 47,7 і 46,9 ц/га, а коренеплодів буряків - 369 і 389 ц/га відповідно.

Високу продуктивність посівів цукрових буряків в умовах нестійкого зволоження формують також у зв'язках з однорічними злако-бобовими сумішами, кукурудзою на зелену масу і горохом на зерно. Негативно на врожайності коренеплодів позначається вирощування буряку в зв'язці з кукурудзою на силос. Порівняно з трав'яною зв'язкою врожайність буряку в середньому за 20 років знижувалась на 33 ц/га, або майже на 10%, через помітне погіршення азотного живлення рослин і широке розповсюдження бур'янів. Не кращі наслідки забезпечує вирощування буряку в зв'язці з озимою пшеницею: озима пшениця - цукрові буряки.

За відсутності в господарстві посівів озимої пшениці буряк можна розміщувати після інших озимих та ярих колосових культур, неприпустимо - після ріпаку через поширення бурякової нематоди, після соняшнику - за напруги водного режиму, після проса - через падалиці та високу потенційну засміченість.

ОБРОБКА ҐРУНТУ ПІД ЦУКРОВИЙ БУРЯК

Традиційно під цукровий буряк використовують один з варіантів поліпшеної зяблевої обробки, а його вибір визначається засміченістю поля. Якщо на полі переважають малорічні бур'яни, то перевагу віддають напівпаровій зяблевій обробці, а при перевазі багаторічних доцільніше вдатися до комбінованої зяблевої обробки.

Традиційно встоялося думка, що цукровий буряк позитивно реагує на збільшення глибини основного обробітку. Тому в будь-якій рекомендації виробникам пропонують оранку проводити на 28-30 см, а то й глибше. І це тоді, коли в монографії колишнього Всесоюзного інституту цукрових буряків ще за 1972 рік наводяться дані багатьох наукових установ Латвії, Білорусії та України про те, що зменшення глибини основного обробітку до 20 см до зниження врожайності коренеплодів цукристих не приводило. Те ж підтверджується і наслідками сучасних досліджень нашого університету, згідно з якими мінімізація основної зяблевої обробки не за рахунок зменшення глибини обробітку навіть до 10 см, ні шляхом заміни полицевого способу обробки безполицевого не знижувала продуктивності посівів цукрових буряків.

Ранньовесняна обробка зябу визначається рівністю ріллі та щільністю її верхнього шару. На глибистій ріллі добре вирівняти її поверхню тільки за рахунок одно- або навіть дворазового боронування часто не вдається, тому боронування доповнюється шлейфуванням. Якщо ґрунт із зими виходить надто ущільнений та перезволожений, після ранньовесняного боронування ґрунт обробляють культиватором зі стрілчастими лапами в агрегаті зі шлейф-балками та боронами.

Передпосівну культивацію виконують під кутом 5-10° у напрямку посіву на глибину загортання насіння. При високій якості ранньовесняного вирівнювання ріллі для передпосівної обробки можна використовувати лапчасті борони як найменш енергоємні знаряддя обробки. Не допускається використовувати парові культиватори, які через інтенсивність перемішування оброблюваного шару ґрунту призводять до його пересушування.

У досходовий період при посушливій весні рекомендується коткування (при цьому гладкі катки агрегатуються з легкими боронами), а в разі випадання після сівби сильних дощів - розпушування верхнього шару буряковим культиватором з ротаційними батареями або прутковими роторами для попередження утворення ґрунтової кірки або для її подрібнення. У разі сівби без орієнтирів, цю операцію можна виконувати легкими боронами.

У післясходовий період потреба в обробці міжрядь визначається двома факторами: щільністю верхнього шару і наявністю бур'янів. При сприятливому фізичному стані ґрунту і відсутності бур'янів немає необхідності в «шаровці» - першої дрібної обробці міжрядь, або ж її виконують буряковим культиватором, обладнаним лапами-бритвами, ротаційними робочими органами і захисними дисками. На чорноземних ґрунтах за гербіцидною технологією потреба в обробці міжрядь у наступні періоди узгоджується з проведенням кореневих підживлень рослин як складової системи удобрення.

СИСТЕМА ВНЕСЕННЯ ДОБРИВА

Через відсутність гною в бурякосійних господарствах нині як органічне добриво доводиться використовувати солому злаків, яку закладають в ґрунт під час зяблевої оранки. На кожну тонну соломи слід додатково вносити 8-10 кг мінерального азоту.

Компенсувати відсутність гною можна і за рахунок пожнивних посівів таких культур, як гірчиця біла, ріпак озимий або редька олійна. При врожайності зеленої маси 150-200 ц/га з нею в ґрунт надходить 75-100 кг азоту, який міг би міститися в 15-20 т гною.

Потрібно поліпшити технологію внесення мінеральних добрив, за якої тільки велика частина фосфорних і калійних повинна вноситися з осені, а інші - під передпосівну культивацію, при посіві в ряди і при кореневому та позакореневому підживленні. Є дані, що внесення в рядки N10Р20К10 може підвищити врожайність коренеплодів на 20-30 ц/га. Для високої ефективності першого кореневе підживлення рослин роблять у фазі двох-трьох пар листя, а другу - не пізніше п'ятої пари.

Позакореневе підживлення макроелементами слід проводити перед змиканням листя в міжряддях з використанням КАС в дозі 15 кг/га д.р., амофосу або рідкого комплексного добрива в дозах 20 кг/га д.р. Ефективність позакореневих підживлень макроелементами підвищується, якщо до них додаються мікродобрива: марганцю - 150 г/га, цинку - 110, бору - 90, міді - 70, молібдену - 60 і кобальту - 25 г/га.

Цукровий буряк добре реагує на внесення вапняних добрив на кислих ґрунтах. На чорноземах опідзолених і сірих лісових ґрунтах одна норма дефекату за величиною гідролітичної кислотності забезпечує приріст урожаю коренеплодів не менше 30 ц/га. При цьому помітно підвищується і цукристість буряка, що також позитивно впливає на загальний вихід цукру з отриманого врожаю.

ЗАХИСТ РОСЛИН

Найлегше в посівах боротися зі злаковими бур'янами. Для цього рекомендується обприскування посівів гербіцидом на основі д.р. діметенамід з закочуванням його в ґрунт легкими боронами; ефективним є також післясходовий гербіцид на основі д.р. хізалофоп-п-тефурон. Для знищення широкого спектру малорічних дводольних бур'янів використовується д.р. хлорідазон, але найкращі результати забезпечують бакові суміші, до яких відносяться і протизлаковий і протидвосім'ядольні гербіциди. При цьому знищуються практично всі малорічні бур'яни. При появі нової хвилі одно-і дводольних бур'янів посіви обприскують бакової сумішшю, до складу якої входить хлорідазон і десмедіфам фенмедіфам етофумезат або тріфлусульфуронметіл. Також можна рекомендувати захищати посіви цукрових буряків від бур'янів гербіцидами на основі д.р. хізалофоп-П-етил, клетодім, фенмедіфам десмедіфам етофумезат. Уманський НУС пропонує в досходовий період проти малорічних бур'янів гербіцид на основі д.р. метамітрон, який можна застосовувати і в фазу одного-двох справжніх листочків в культурі.

Поширеними хворобами на посівах цукрових буряків є: коренеїд, церкоспороз, пероноспороз, борошниста роса, іржа, альтернаріоз та різні гнилі коренеплодів. Запобігти поширенню більшості з них можна, збільшуючи термін повернення буряків на попереднє місце вирощування, а корнеед сходів - попереджаючи утворення грунтової кірки у фазі вилочки рослин для вільного доступу кисню до молодих корінцях. Багатьох хвороб можна запобігти, якщо сіяти протравленими, інкрустованими або дражеваним насінням. Так, за даними Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН України, обробка насіння фунгіцидами на основі д.р. металаксилу-М, флудіоксоніла, гімексазола, тирам або їх композицією забезпечує знищення насіннєвої інфекції та захист проростків від збудників цієї хвороби, що знаходяться в ґрунті.

До використання фунгіцидів вдаються в разі прояву перших ознак ураження рослин якоюсь хворобою або групами хвороб (при появі початкових ознак церкоспорозу, переноспорозу, іржі на 3-5% рослин, а борошнистої роси - на 5-10% рослин). Наприклад, за порадами НАУ, при ураженні листя церкоспорозом посіви можна обробити препаратами на основі д.р. карбендазіма, хлороксида міді, епоксіконазола + тіофанат-метилу і т.д., при ураженні пероноспорозом - диметоморф + манкоцеб, при одночасному поширенні церкоспорозу та борошнистої роси - ціпроконазол + пропіконазол, флутріафол + карбендазим, боскалід + дімоксістробін, епоксіконазол, тіофанат-метил т . п.; при появі борошнистої роси та іржі - тріадімефон, проти церкоспорозу, борошнистої роси і піреноспороза - тріадімефон + флутріафол, тетраконазол т.д., проти церкоспорозу, борошнистої роси і альтернаріозу - пропіконазол. При поширенні окремих хвороб або їх груп обприскування доводиться повторювати, змінюючи при цьому форми препарату фунгіциду.

Захист рослин проти ґрунтових шкідників від посіву до появи сходів забезпечує протруювання насіння, а на полях, де чисельність ґрунтових шкідників значно перевищує граничну, доводиться при посіві вносити в ґрунт в зону рядка один з рекомендованих гранульованих або рідких препаратів.

Проти жуків звичайного та сірого бурякового довгоносика, бурякових блішок, попелиці, мінуючої мухи, листогризучих совок посіви обприскують фосфорорганічними інсектицидами на основі д.р. діазинон, хлорпіріфоса або диметоат. З препаратів піретроїдних груп ефективними будуть дельтаметрин, лямбда-цигалотрину, альфа-циперметрин або Зета-циперметрин, а з препаратів інших груп - тіаметоксам, ацетаміприд т.д..

ОСТАННІ ЗАУВАЖЕННЯ

Відомо, що насіння буряку для свого проростання поглинають 150-160% ґрунтової вологи від своєї маси, а дражування - не менше 200%. Відомо також, що весняні втрати ґрунтової вологи з гектарної площі за добу можуть досягати 120 т, і в основному це волога з посівного шару. Звідси і випливає виняткова роль вологості ґрунту і його посівного шару як фактора оптимізації строку сівби. За даними Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН України, оптимальним буде такий термін, при якому висіяне насіння буде краще забезпечене вологою. У реальних умовах це збігається з настанням фізичної стиглості наших ґрунтів, коли температура ґрунту на глибині 10 см досягає 5-6°С.

Збирання буряку треба починати з більш слабких фонів, а закінчувати більш сильними, де довше буде період інтенсивного наростання коренеплоду.

Вибір терміну збирання в чомусь залежить і від забезпеченості господарства збиральною технікою. Якщо її достатньо, то бурякові жнива можна перенести і на середину жовтня, що неприпустимо в господарствах, де кількість збиральних комплексів не забезпечує проведення бурякових жнив у місячний строк.

Джерело: svitagro.com